Плоди II Ватиканського Собору за 60 років – трансформація Католицької Церкви в псевдоцеркву Нью-Ейдж /9 частина/

Дивіться це відео також на: https://vkpatriarhat.org/plody-ii-vat-sob-9/

Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП https://bit.ly/3PJeqlG

Яка реформа священничої формації необхідна після II Ватиканського Собору?

Система історико-критичної теології була запроваджена до теологічних навчальних закладів після II Ватиканського Собору. Вона не веде до особистого відношення до Христа, не наголошує на умові спасіння, якою є покаяння, ані на самому спасінні безсмертної душі. По суті ІКТ ставить під сумнів усі правди Божого слова. За цією системою стоїть дух брехні та смерті.
Студент, сформований історико-критичним методом і духом II Ватиканського Собору, є позбавлений живої віри та особистого відношення до Христа. Він став духовно сліпим, тобто нездатним каятися і мати відношення до Ісуса як до свого Спасителя. Така особа фактично є апостолом антихриста. Вона вважає Євангеліє сукупністю різних літературних жанрів або навіть міфів. Трагедія в тому, що після II Ватиканського Собору це єретичне вчення стало умовою висвячення на священників. Протягом 60 років цілі покоління священників, включно з нинішніми єпископами, формувалися в цьому дусі єресі. У їхніх жилах циркулює духовна отрута. Тому вони нездатні протистояти внутрішньому відступництву в Католицькій Церкві.
ІКТ не дбає про спасіння душ, але вишукує гадані невідповідності з метою поставити під сумнів усе Святе Письмо та шлях спасіння. Священникові, який є мужем молитви і який насамперед дбає про спасіння своєї душі, Бог свого часу покаже значення і тих т.зв. темних місць у Святому Письмі для його користі та користі інших.
Треба знати, що є людське пізнання, а є пізнання, яке Бог дає через благодать. Священник здобуває його через внутрішню молитву та дотримання Божих заповідей, які потім стають для нього солодким ярмом і легким тягарем. У молитві він отримує Боже світло, і Святе Письмо відкривається йому, як глибока криниця живої води, що струменить в життя вічне.
Боже слово подає за приклад для священників і єпископів святого апостола Павла. Для нього центром життя був розп’ятий Христос. Він сам взиває: «Я розп’ятий з Христом, живу вже не я, а Христос живе в мені! Життя для мене – Христос, а смерть – прибуток». Людську мудрість без Христа апостол Павло вважає сміттям і марнотою. Майбутні священники також мають бути справжніми спасителями душ через проповідування Христового Євангелія. Вони повинні виривати душі з широкого шляху, який веде до погибелі. Тому мусять протистояти духу світу, за яким стоїть князь цього світу.
Якою має бути правильна формація священства? Ще під час навчання в семінарії необхідно створити умови, щоб майбутній священник освоїв здорову науку і водночас навики внутрішньої молитви. Святі вказують на два духовні стовпи. Перший стовп – це роздуми про смерть, Божий суд і вічність. Другий стовп – це роздуми про Христові страждання на хресті. До цього центру нашого спасіння нас вводить не лише роздумування, але й внутрішнє з’єднання з розп’ятим Христом через Його останні сім слів. Подаємо два способи цієї внутрішньої молитви.
Перший спосіб: 20 хвилин молитви поділено по 5 хвилин. Перші 5 хвилин читаються роздуми над поданим словом. Наступні 5 хвилин стоїмо на колінах і повторюємо коротку фразу для роздумів. В цей час намагаємося усвідомити дану правду. Наприклад: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять». Протягом наступних 5 хвилин переходимо від роздумів до особистої комунікації з Богом: всі промовляють «Отче», а один додає: «Прости мені мої провини». При цьому клячимо і тримаємо руки у виді хреста. Останні 5 хвилин стоїмо, піднявши руки, і потиху повільно та довго взиваємо «Авва» (Отче). При цьому кожен усвідомлює: «Бог мене бачить, я повністю відкриваюся Йому, віддаю Йому всі свої гріхи, все своє минуле і майбутнє». По суті, це справжній акт любові, реалізація першої заповіді: «Люби Бога всім серцем, всією душею і всією силою». Подібно переживаємо й інші Христові слова.
При другому способі внутрішньої молитви переживаємо кожне слово з хреста лише 5 хвилин. Хто хоча б місяць щодня знайде час, щоб пережити сім слів з хреста, тому відкриється шлях до внутрішньої молитви.
Семінаристів треба формувати так, щоб будучи священниками, вони прийняли напівмонаший спосіб життя. Цьому повинен служити вже період навчання в семінарії. Як нове покоління священників, вони повинні спільно проводити 1,5 дня на тиждень, відділенні від світу. Існують групи священників, які вже роками це практикують, збираючись у неділю ввечері та залишаючись аж до вівторка до обіду, згідно з встановленою програмою. Оптимальна група – 3-5 священників.
Ці щотижневі молитовні зустрічі будують братню спільноту і поступово ведуть окремих членів до внутрішнього очищення. Вони можуть допомагати один одному, вказуючи на власні помилки та, відповідним способом, і на помилки інших. Так допомагають відкривати один одному очі, щоб оздоровлюватися з рабства самолюбства та недоторканості власного его, яке є коренем духовної сліпоти та багатьох помилок і гріхів. Водночас вони підбадьорюють один одного на шляху наслідування Христа.
Під час молитви над текстами Святого Письма вони також готуються до недільної проповіді. Після молитви кожен поділиться тим, яке світло отримав для актуалізації Божого слова як духовної поживи для себе та довірених душ. Тут, усамітнені від впливів світу і водночас у братній спільноті, вони отримають силу, щоб в повноті проповідувати Євангеліє. Ці неповні два дні проводять згідно з певним розпорядком на молитвах, у братній спільноті, в апостольській науці та на Святій Літургії. Це власне і є ті чотири принципи, на яких була побудована рання Церква в Єрусалимі (пор. Ді. 2,42).
Священник, який має братню спільноту, здатний вести чоловіків своєї парафії, щоб вони стали Христовими учнями. Ісус сказав: «Здобувайте Мені учнів», тобто не лише відвідувачів Богослужінь. Група чоловіків також збирається раз на тиждень і вони разом моляться принаймні дві години. Також неділю святкують новим способом. В суботу ввечері кожен чоловік вдома з родиною згідно з молитовною моделлю переживає правду Христового воскресіння. Роздуми тут поєднані зі співом. Потім рано-вранці також дві години переживають інші правди Христового воскресіння відповідно до поданої моделі.
Крім Богослужіння також беруть участь у братній спільноті: окремо чоловіки, а окремо жінки. Тут є можливість для свідчення, підбадьорення, а також для пошуку способу, щоб в сучасних умовах жити як Христові учні. Це святкування неділі будує та зміцнює сім’ї і захищає їх від криз, до яких штовхає дух світу. Крім того, зміцнює стосунки не тільки між подругами, але й між батьками та дітьми. Йдеться про будування здорової родини через ширшу духовну родину, закорінену в Христі.
Ця домашня церква має незмінну опору: щодня кожна сім’я єднається в молитві на т.зв. Святій годині від 20:00 до 21:00 години. О 21:00 священники, – кожен там, де знаходиться, – дають благословення на чотири сторони світу.
Тоді священник, який сам формується у священничій спільноті і має молитовний розпорядок, може надихнути до молитви та правдивої спільноти і своїх вірних.
Дуже важливим елементом є те, щоб ревні чоловіки святкували Фатімську суботу як день покаяння. Можуть збиратися разом і більше спільнот. Доречно, щоб серед них був і священник, який послужив би їм таїнством сповіді, а також молився б разом з ними. Це, певним чином, відновлення біблійного свята новомісяччя, але з покаянним змістом і часом, присвяченим молитві та Божому слову. Так коротко щодо відродження священства та сімей.
Якщо порівняти цю програму і цю формацію з формацією історико-критичної теології, яка вже 60 років деформує духовне життя, то абсолютно зрозуміло, який шлях має обрати щирий католик.
У теологічних школах викладають історико-критичну теологію та пропагують духа II Ватиканського Собору. Запитаймо себе: які духовні плоди це приносить? Відповідь однозначна: це плоди смерті. Тому нову формацію священства необхідно розпочинати ще з семінарії.

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату

+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі

05.03.2025